1) Закріпити законодавчо паритетність зміни цін за транзит газу та нафти, отримуваних українською нафто-газотранспортною системою і цін за отримувані нафту та газ від відповідної країни. Виходити слід з цін, закріплених в міжурядовій угоді з Росією, що діє до 2013 року.

2) Ціна транзиту має бути прив’язана до цін на нафту і газ на світових ринках.

3) Ціна транзиту не може бути менше, ніж ціна за транзит нафти і газу для України через інші відповідні країни чи контрольовані структурами цих країн нафто-газотранспортні системи.

4) Слід зрозуміти, що ціна на енергоносії в Європі складається не лише з ціни на Російські чи Туркменські газ та нафту, але й ціни транзиту. Отже, право на підвищення цін відповідно до ринкової кон’юктури мають не тільки видобувальники енергоносіїв, а й їх транспортувальники. Я вважаю, що таке право – паритетне, тобто ані скільки не менше, ніж право видобувальників.

5) Отриманий газ можна в цьому випадку продавати внутрішньому споживачу за будь-яку ціну. Хоч і за 50 долларів. Ці кошти слід направити на фінансування власного видобутку енергоносіїв та програм з енергозбереження.

6) Законодавчо заборонити укладання договорів на постачання газу та нафти в Україну структурам, які не володіють відповідними газовими, нафтовими родовищами, поклади яких здатні покрити обсяги постачання.

7) Заборонити законодавчо реалізацію нафти та газу в Україні структурами інших країн чи такими, що створені за участю інших країн, окрім випадків, коли такий продаж здійснюється за посередництвом відповідних сировинних бірж.

8) Законодавчо заборонити відчуження державних нафто-газотранспортних систем чи їх частин, їх застави чи внесення в якості частки статутного фонду будь-яких структур.

9) Законодавчо визначити, що за постачання нафти і газу в Україну несе відповідальність тільки профільне міністерство, а ні в якому разі не будь-яка інша організація. Відповідно укладання договорів на постачання газу і нафти можливе лише за участю Мінпаливенерго.

10) Провести інвентаризацію енерговтрат в усіх сферах енергоспоживання та енергогенерації, проводити на цю тему круглі столи.

11) Провести конкурс на найбільш ефективне вкладання коштів в енергозберігаючі технології чи альтернативну енергетику, тощо. Відповідно до результатів конкурсу необхідно вибудувати державні програми.

12) Розробити державні програми заходів щодо впровадження енергозберігаючих технологій для ліквідації та попередження втрат, якнайширшого запровадження передових технологій в галузі вітроенергетики та сонячної енергетики, щодо створення електромобілів, електрозаправочних блоків на автозаправочних станціях, переходу на автономне електроопалення квартир і будинків, використання газу метану з вугільних пластів, компостного газу та інше. Для цього залучити розробки науковців та винахідників.

13) Зобов’язати господарюючі суб’єкти, зайняті в енергетичній галузі та у яких є енерговтрати, вкладати кошти в запровадження цих програм в своїй господарській діяльності за рахунок сплати податків. А в разі перевищення суми податкових платежів надати безвідсотковий кредит НБУ. Резерви НБУ мають працювати на економіку України!

14) Передбачити в державному бюджеті покриття оплати енергозберігаючих програм за рахунок коштів від приватизації держмайна.

15)Провести тендери з надання кредитів на впровадження енергозберігаючих програм серед закордонних банків. Практика показує, що є можливість залучати кредити під 2-3 % річних!





Я переконана, що якби хоча б такі самі кошти, що сьогодні заплановано вкласти в ядерну енергетику, в малоефективні енергозберігаючі технології, будівництво альтернативних трубопроводів з Ірану, таке інше, вкладалися б в проекти альтернативної енергетики, що перебувають зараз на вістрі науки і мають максимальну ефективність, ми могли б вирішити проблеми енергозалежності та енергоємності кардинально і швидко.